Дивлюсь на квіти і душа радіє,
Джмелі і бджоли тут рояться всі.
Від цього руху на душі світліє,
Бо все купається у щасті і в красі.
Як не радіти, коли сонце сяє!
Відразу потепліло надворі.
На синь небесну хмарка набігає,
Тож весело дорослим й дітворі.
А квіти всіх чарують, наче диво.
Та й справді диво! В кольорах усі!
В саду казково, дуже вже красиво!
А особливо вранці — все в росі!
Виблискує на сонечку ігристо,
Немов пацьорки всюди чарівні!
Повсюди гарно, навіть урочисто…
І на душі так радісно мені!
Тож я закохана у квіти, що й казати!
Вони насправді — усмішка землі!
Тому не можна квіточок зривати,
Нехай порозкошують у теплі!