Осінні ранки чарівні, що й годі.
Повсюди тиша, спокій, дивина.
Краса для серця мила у природі.
Ще кожна днина тепла і ясна.
Та вже нема пташок… Повідлітали…
Не линуть в небі їх дзвінкі пісні…
Вони своє ще влітку відспівали.
І набагато вже коротші дні.
І вже то тут, то там листок жовтіє,
Зривається і з вітерцем кружля…
А осінь всіх зачарувати вміє,
Стає, неначе казка, вся земля.
Усе, як намальоване, красиве…
Немов у вишиванці зараз все.
А небо волошкове й раптом сиве
Кудись удаль свої хмарки несе…
А вітерець то втихне, то зірветься
І яблука з дерев трясе, трясе…
То дрібний дощик раптом розпочнеться
І вмиє чисто все довкола, все…
Така в нас осінь просто дивовижна,
Красива й тепла і уся в цвіту…
Удень ще дуже тепла, гарна й ніжна…
А літо бабине вже в небі, на льоту…