Дивовижне небо
А синє небо бавиться хмарками
І ліпить з них миттєво щось нове.
З їх допомогою веде розмову з нами
І в синь небесну радісно зове.
А там є воля і чарівне диво,
Безмежжя простору, незнані чудеса!
Буває в небі радісно й красиво,
А іноді жахають небеса,
Коли приносять бурі і негоди,
Та чорні смерчі, град, дощі рясні.
Тож завжди все залежить від погоди…
Та гріють душу небеса ясні.
Як небо чисте й радістю синіє,
І білі хмарки ходять де-не-де.
Як сонце щиро і привітно гріє,
А блискавок і чорних хмар — ніде.
Лише веселка кольорами грає,
А небо спокій і красу несе.
Та вітерець легкий пісень співає…
Тоді в красу закохане усе.