Виходжу в двір й фотографую квіти,
Які дарує щедро нам весна.
Вони такі прекрасні, наче діти,
І посмішка в них чиста і ясна.
Такі легкі, чарівні і тендітні,
Краса їх заворожує серця.
Вони казкові, ніжні і привітні,
Найкращий дар природи — їх творця.
І людям надзвичайно всі потрібні,
Бо мають вдачу щиру і просту.
Тримають на собі краплинки срібні,
Несуть у світ красу і доброту.
І радують, приносять людям диво,
Та й сум спроможні часом відвести.
А на Землі від них стає красиво —
Вони до щастя здатні повести.