Дитя з Авдіївки… Дитя читає вірші…
Це дівчинка, їй лише вісім літ…
А там війна палає, що є гірше?
Як крізь війну дивитися у світ?
Ідуть бої і міста вже немає,
Одні руїни й біль серед руїн…
А ворог все вогнем тут накриває,
І в ньому чути похоронний дзвін.
У місті шкіл нема й дітей немає,
Ідуть бої не на життя — на смерть.
А вірші дівчинка про рідний край читає
Й душа відвагою наповнена ущерть…
Дитя маленьке сповнене любові,
Душа голубкою у білий світ летить.
Слова із вуст її летять чудові,
Й бажання в мирі в цьому світі жить.
О, люди світу! Припиніть всі війни!
Хай діти в щасті й радості живуть!
І пригорніть усіх дітей в обійми,
Нехай вони щасливими ростуть!