З дитинства ми найбільш запам’ятали
Цікаве щось, що в серце залягло…
Коли на сцені вірші ми читали,
Й спочатку страшнувато нам було.
Чи як робити ми чогось не вміли
І раптом вийшло — просто чудеса!
Або коли нас просто пригорнули
І нам відкрилась добрість і краса…
Запам’ятались і свята дитячі,
Де ми звірятками чи квітами були…
Як танцювати вчилися терпляче,
А потім всі від радості цвіли…
І це в людськім житті найкращі миті,
Бо там ми вперше успіх здобули.
Були в нас душі чисті і відкриті,
Ми в радості і в щасті всі росли.
Тому у школі дітям треба свято,
Казкове свято й музика жива.
Щоб там душа підносилась крилато
Й до серденька доходили слова…
Слова любові трепетні і щирі,
Що будять в нас найвищі почуття.
Щоб всім хотілось жити в дружбі й мирі,
У радості, та в щасті все життя.
Дитяче свято, як промінчик сонця
Як зірочка маленька та ясна.
Що раптом заглядає у віконце
І сповіщає, що прийшла весна…