Іще зима, від снігу всюди біло,
Та викотилось сонце в небеса
І небо чисто враз заголубіло,
І стало тепло. Просто чудеса!
Розтанув лід під берегом на річці,
Водичка чиста-чиста, мов кришталь.
І зайчики поблискують в водичці,
Та скоро все скінчилося, на жаль.
Бо в небі сірі хмари в кучу збились
І заховали сонце золоте.
Сніжинки у повітрі зароїлись,
Бо ще ж зима, та мова не про те…
А про весну, що вже десь зовсім близько,
Бо сонце пригріває не на жарт.
Весною пахне, хоч на стежці слизько,
Але весна вже стала десь на старт
І почала свій біг, ні, почала летіти.
В повітрі чути дихання її.
То ж сонцю дужче хочеться пригріти,
Щоб сповнити теплом ліси й гаї.
Щоб сніг на ручаї перетворився,
Щоб всюди розлилась вода ясна.
А світ життям чарівним заструмився…
В повітрі справді пахне вже весна…