Для мене осінь завжди дивовижна.
Вона казкова, просто чарівна.
У ній така теплінь буває ніжна,
А все навколо справжня дивина!
Красиві, золотом покриті клени,
Каштани поскидали всі плоди.
А явір ще не жовтий, а зелений
І ти до лісу в пору цю прийди.
Там пахнуть сосни, верби і тополі,
Там первозданна чарівна краса.
А як же гарно в пору цю у полі —
На сонечку блищить в траві роса…
І квіти радують, є маки і ромашки,
Хоч не такі, як завжди навесні…
І вже не чути співу диво пташки,
Та дні погожі, теплі і ясні.
До ніг трава шовкова припадає,
А всюди ніжні жовті кольори…
І павутинка срібна пролітає
На синім тлі… І сонечко згори…