Для настрою
Для настрою порою мало треба —
Яскравий промінь сонечка в вікно
І синь бездонна чарівного неба,
Та зітканого з квіточок панно,
Що під вікном вітає світанково
З краплинами прозорої роси.
І пташечки, що так співа чудово,
Й земної, чудодійної краси,
І доброти звичайної людської,
І слова щирого. Ще світла і тепла.
Веселої усмішки осяйної,
Яка б на кожнім личкові цвіла.
Подумаєш… Багато це чи мало?
Здається, що питання непросте…
Та ніч тихенько відступати стала
І піднялося сонце золоте.
І настрій теж піднявся, засиніло,
Враз усмішка, мов квітка зацвіла.
Весна іде, у світі потепліло,
Й природа якось зразу ожила.
На серці радість. Щастя заясніло,
Бо так багато нам земля дає.
Побачити красу потрібно вміло
І серденько наповнити своє
Любов’ю, ніжністю, а ще красою,
Які земля нам щедро роздає.
Теплом душі, людською добротою…
Можливо, в тім покликання і є?