В дворі прибрала все й навколо двору,
І легко стало — вже весна іде.
А як поглянеш у блакить в цю пору —
Для суму місця вже й нема ніде,
Бо із землі проткнулись перші квіти
І поглядають в голубінь ясну.
Тож хочеться всміхатися й радіти
Та зустрічати піснею весну.
Бо вся земля квітує, оживає,
А сонце набирає висоту.
Усе живе, росте, цвіте, літає
І піснею чарує на льоту.
Яка краса! Пташки летять додому,
А кожен день приносить нам тепло.
Аби ж був мир у небі голубому
І руйнувань, та смерті не було…
Аби був мир, щоб ми жили щасливо
У спокої та в радості й красі.
Бо мир насправді — це найбільше диво
Та ранки світлі в сонячній росі,
І ніжний спокій, та прадавня тиша
У рідному батьківському краю…
Щоб лише чути, як травичка дише
Й лунає пісня пташки у гаю.