Не для війни дітей ростила мати,
Плекала, вчила їх не для війни…
Вона хотіла світ їм показати,
Щоб мали щастя доні і сини
Й летіли в світ, та мріяли, любили,
Щоб дивувала їх земна краса.
І за своїми мріями летіли,
Щоб їх вражала вранішня роса
І квіточка чарівна дивувала
Та чарували весняні гаї.
А річечка свої пісні співала
І збуджували душу солов’ї
Для щастя мати діточок родила
Й за руку в світ до сонечка вела.
І як пташат їх ставила на крила,
Та добрість в їх сердечка налила
По самі вінця, щоб були багаті
На людяність, сердечність і тепло…
Водилось так у кожній нашій хаті.
Віками в українців так було…