До весни вже не так і багато,
Рідко сніг, все частіше дощить.
Вийти хочеться раптом із хати,
Як від сонечка все заблищить.

А від сонця сніжок підтопився
І калюжі — морями в дворі!
Промінь сонця в калюжі відбився
І роздолля тепер дітворі!

Бо кораблики можна пускати,
Ну, а мріям — немає меж!
Горобці будуть крильця купати
І безмежно радітимуть теж!