Майбутнього ніхто не може знати,
Його людині знати не дано.
Хоч й розум є, та світом керувати,
Вона таки не здатна все одно.
Та Богом бачити себе всяк хоче,
Тож пнеться вгору, наче може все…
І нерви світу цілому лоскоче,
Та розбрат, смерть і біль усім несе.
Й сьогодні так, як і було раніше,
До влади лізуть, щоб ділити все.
Падлюче, підле, трохи лиш сильніше,
Тож перед людством зброєю трясе.
Сьогодні Путін світ крихкий руйнує,
Вбиває, нищить, геноцид несе.
А Трамп й собі забрати щось планує,
А може і не щось, а просто — все…
Два трутні древні прагнуть керувати
І лізуть всюди, наче та Мара.
Їм може треба якось відсіч дати
Та зупинити телепнів пора,
Щоб жити в світі всі могли спокійно,
Пізнати щастя на святій Землі…
Й прожити вік свій гарно і надійно
У мирі, в щасті, в радості й теплі…
А людяність і совість їм відома?
В цих двох огризків совісті нема…
Від них біда і біль, душевна втома…
А поглинає світ війна й пітьма.