Вітер стих і дощик припинився.
Стало тихо-тихо… Тишина…
До віконця вечір прихилився…
День пішов, бо натрудивсь сповна.
У віконце небо заглядає,
Що темнішим кожну мить стає.
От і перша зірочка вже сяє,
Нам несе вітаннячко своє…
А за ним прийде до нас і нічка,
І розсипле густо зірочки…
Непроста, казкова чарівничка,
Й перетворить їх на квіточки
Й розішле усім у сновидіння,
Щоб були спокійні наші сни.
Це чарівні ніченьки творіння
Й подарунок радості-весни.