Пізня осінь. Плаксива погода.
Зверху й знизу — повсюди вода.
Сиро, темно і холодно… Шкода…
Дощ, сльозами з гіллячок спада.
Хмари виснуть тяжкі, непорушні,
Де те сонце? Давно вже нема…
Сіро всюди. Й проблеми насушні
Також сірі, бо скоро зима.
Заклопотані люди повсюди,
Думка в кожного: «Як пережить?»
Ну, а тут ще осінні простуди…
Де б ті думи в калюжі втопить…
Щоб світліше якось трохи стало
Без проблем і без хмар угорі…
Вийшло б сонечко і засіяло,
Потепліло б ураз надворі.
Та на це сподіватися марно,
До зими час нас стрімко несе.
Розповзаються хмари примарно,
Вітер мокре гілляччя трясе…