О мово рідна! Ти чудова!
Мов теплий подих вітерця.
В тобі чарівне кожне слово,
Бо заворожує серця.
Ти розмаїта і багата,
В тобі легенди і казки.
Жива, співуча і крилата,
В тобі — історії стежки,
Що ними йшов народ до волі,
Ішов крізь терни до зорі.
В тобі на все є слів доволі,
Ти, наче сонечко вгорі.
То ж вчи, дитино, рідну мову,
З дитинства мовою гордись.
Не забувай її, казкову.
До мови — серцем прихились.
Бо рідна мова, наче мати,
Тебе не зрадить у житті.
І буде вік оберігати
Й допомагати у путі.