От сонце вийшло з хмари — й дивина!
Сніжок потік з горбочків ручаями.
До нас жадана вже прийшла весна,
І чисте небо визріло над нами,
Тож синява безмежна угорі,
І щастя раптом бризнуло квітками.
Красиво й світло стало у дворі,
Наповнилось довкілля чудесами.
То тут, то там проткнулось щось з землі,
Якась травинка, квіточка тоненька.
Усе побути хоче у теплі,
Бо ніч холодна поки і довгенька.
Тому до сонця тягнеться усе,
Бо сонце ніжить, гарно зігріває,
Свою любов і ласку всім несе,
Тож краще сонечка нічого не буває.
Весна-чаклунка радість принесла,
І до життя довкілля пробудила.
Внесла багато світла і тепла
І наші мрії підняла на крила.