До рідної та милої землі
Летять із півдня гуси та лелеки,
І лебеді, ключами журавлі.
Додому повертаються здалека,
До рідної та милої землі.
Де все таке привітне і жадане,
Гніздечко рідне і поля в цвіту.
І зустріч ця безмежно довгождана —
І ось вона! Знижають висоту…
Тут відпочинуть стомленії крила,
Бо рідне все: поля, ліси, гаї…
Уся земля така близька і мила,
І зовсім інша, як чужі краї…
Й краси ніколи тут не бракувало,
Бо й сад в цвіту, знайомі всі стежки…
Але тепла зимою дуже мало,
Тому на південь і летять пташки.
І людям іноді тепла бракує,
Вони мандрують у чужі краї.
А серденько ятрить, бо тугу чує,
Як в Україні весни, солов’ї…
Бо вдома сонце, вдома рідна мова,
Садок вишневий, сосни, спориші,
В росі перлистій зірка світанкова
І рідна ніжна пісня для душі…