До слова зрідка ми звертатись стали,
А вірші поготів… Вже не звучать.
Ми в віршах почуття передавали,
Але сьогодні їх чомусь не вчать.
А вірші ми при зустрічах читали,
У них бриніли пристрасть і любов.
В них струни серця нашого звучали…
Чи не пора до них вернутись знов?
Щоб ми красиво стали говорити
Про почуття та про життя, й політ.
Не мимрити слова, не белькотіти,
А мудрими іти у білий світ.
Тож вишукано вчімось говорити,
Бо слово першим є й було в віках.
Воно уміє піднести й зцілити,
Розвіє сумніви, здолає страх.
А вірші вміють душу окрилити,
Підняти в небо, понести увись.
І з ними в світі просто легше жити
Й сьогодні так, як і було колись.