Добігла от і осінь до кінця!
А завтра вже зима прибуде.
Тож осінь щедро гріла нам серця,
Тому її вже мало хто забуде,
Бо хтось згадає казку чарівну,
Яку вона усім подарувала.
Хтось пригадає справжню дивину,
Якою осінь серце чарувала.
Вона несла нам квіти чарівні,
Жовтеньким листям душу зігрівала,
Та й дні стояли теплі і ясні,
А то в тумані стежечки ховала.
Була насправді осінь чарівна,
Казкова просто, що й не передати.
Порадувати встигла нас сповна
Тож місце час зимі вже віддавати.