Яка краса! Довкіл осіннє диво!
Вітрець пожовкле листячко несе.
Скрізь квіти різнобарвні — так красиво!
Навколо гарне, незвичайне все.
А небо то нахмуриться сердито,
То чисто голубінню зацвіте.
Усе навколо жовтим листом вкрито,
А є ще й дерево чарівно-золоте.
А от калина ясно червоніє
І ягідками, й листячком зове…
Всі погляди привабити уміє,
Бо кожен раз на ній є щось нове…
На що не глянеш — всюди дивовижно,
Всі заклопотані у ці погожі дні.
Бо сонечко ще світить тепло й ніжно,
Є ще години гарні та ясні…
Тож хтось пилок на квіточці збирає,
Хтось сік солодкий з пізніх квітів п’є.
А хтось насіння в нірку запасає…
І кожен в світі дбає про своє,
Бо восени ще кожна мить важлива.
А для душі людської ще й краса,
Що є навколо, наче справжнє диво,
Чарівна казка, справжні чудеса…