Ми — українці, доки є в нас мова
Чарівна й рідна, щира і своя,
Багата, милозвучна, веселкова,
Як на світанку пісня солов’я.
І ми народ! Ми в світі не останні…
Тож світу бачення у нас своє.
Непереможні ми і нездоланні,
Допоки мова у народу є.
Вона дає нам силу і наснагу
Що від природи й матінки-землі.
Дарує щастя, радість і відвагу
Й несе в майбутнє на своїм крилі.
Вона у серці нашого народу,
В його душі, мов чисте джерело.
Мов пташечка, що рветься на свободу,
Й несе усім і чари, і тепло.
Тому її не можна забувати,
Бо в ній — код нації і майбуття.
Любити треба мову і плекати,
І йти по світу з нею все життя.
А буде мова — буде й Україна,
І буде наш народ, його пісні.
І буде вільна наша Батьківщина
І буде мир, й щасливі дні ясні.