І у сорочці, і у рушникові
Душа матусі рідної живе.
Це наші обереги пречудові…
І час тоді, немов назад пливе…
У вечори чудові повертає,
Де мами молоді, а ми малі.
Тож оберіг матусин — чари має.
Й ніщо не зникне на святій землі
Допоки мама дітям вишиває,
Сорочку чи рушник для майбуття.
Любов і душу в оберіг вкладає,
Щоб світлим у дітей було життя.
Від вишиванки враз теплом повіє,
Немов тебе матуся обняла.
Так пригортати лиш вона уміє
І віддавати стільки нам тепла.