Ну, от по спеці… Дощ нарешті йде
Й дихнути можна вже на повні груди.
Живильну прохолоду дощ веде,
І 35 тепер уже не буде.
Дерева щедро скропить у саду,
Бо від жари спасіння вже немає.
Усе помиє чисто на ходу
І у ставки води поналиває.
Бо як каміння вже була земля,
Все висихало і не мало сили.
Жовтіти стали і луги, й поля,
А от дощі їх знову воскресили.
І так приємно, що усе цвіте
І зеленіє гарно й соковито.
І молода травичка скрізь росте,
А квітами довкілля оповите.