Дощем осіннім плаче листопад
І до асфальту листя прибиває.
Ще й вітер завиває невпопад,
Чи то він восени отак співає…
Вже все розкисло, але дощ плющить.
А холод — зуб на зуб не попадає.
Нема спасіння, цілий день дощить,
І низько сіра хмара нависає.
Осінній день і сірий, і сумний,
А що робити? Осінь догорає…
А ти біля вікна свого постій,
Вже сутеніє, вечір наступає…
І зовсім скоро вечір догорить,
А ніч прийде, все темрявою вкриє.
Це листопаду неповторна мить,
Лише вона так чарувати вміє…