Вже осінь сумом дихає на нас,
Дощем холодним тихо поливає.
Ну, що ж, прийшов для неї час,
Вона на те свої причини має.
Та хоч дощить, немає холодів,
Приємно ще по осені ходити.
Он горобець на гілочку присів,
І ще не затухають гарні квіти.
А на калині ягідки горять,
Немов дорогоцінні намистини.
Дощем тихенько хмари капотять,
А у саду цвітуть палкі жоржини…
Листочки вже жовтіти почали
То тут, то там в гіллі заяскравіли.
Вітри у верховітті загули,
Але лиш трохи, лише у півсили.
А осінь йде, на місці не стоїть,
Міняє форми, фарби і картини…
А я все думаю, яке це щастя жить,
На цій землі для кожної людини…