Сьогодні якось хмарно, сумно стало,
Бо сонечка гарячого нема.
Ще зночі дрібно-дрібно накрапало,
Закутала в обійми все пітьма.
Дощ крапотів, та якось дуже тихо,
Ні шуму, ані стуку не було.
Та дощик мжичив, ніби на потіху,
А ніч пливла й несла своє тепло
І вічну казку ніжно шепотіла
Тож підростали гарно діти в сні.
Вона здіймала в небо чорні крила
Й співала колискові нам пісні.
Світила зорі, дарувала мрію
І нас по снах тихесенько вела.
Й народжувала у душі надію,
Де б не було невігластва і зла,
А тільки мир і щастя, чисте небо,
А в серці радість, мудрість, чистота.
Бо це найбільше, що в житті всім треба:
Любов, надія, віра й доброта.