Надворі темна нічка… Прохолодно
І дощ добряче стукотить в вікно.
Я за комп’ютером, так зараз модно…
Не дасть заснути думка все одно…
Чого й лягати, коли сну немає,
Сон заблукав і швидко не прийде…
Він десь далеко по стежках блукає…
Та й чи до мене стежка приведе?
Думки нитками тонкими снуються,
Немає їм ні краю, ні кінця…
То у минуле, то в майбутнє в’ються,
Все з’єднують й роз’єднують серця.
А дощ стукоче… В нім якась розрада,
Чи спогади, що кличуть в далину…
І я цьому дощеві зараз рада,
У його ритмі ніби вже тону,
А темінь ночі хижо напливає,
Ні зірочки маленької вгорі…
Дощ різні ритми щедро вибиває,
Стрибає по баюрах у дворі…