Дощу так треба, а його немає,
А без дощу попробуй прорости.
Коріння й листя спрага допікає,
Є хмари, але дощ не хоче йти.
А сонце знову хмари розганяє,
Дощу і сподіватися дарма.
Проміння добре землю прогріває,
Вологи у землі уже нема.
Рослинам важко, гілочки зав’яли,
Нагнулися безсило до землі.
І пелюстки з квіток поопадали,
Як квітам вижити? Вони такі малі…
Та знову в небо хмара випливає,
Дощем погрожує, що у собі несе.
І вже на цей раз дощик відпускає,
І поливає на землі усе.