Мені всі кажуть: «Думай про хороше,
Руками щось робити вже почни…
Поглянь в вікно, там почалась пороша,
Плети, малюй та не занурюйсь в сни.
Або до свята щось роби прекрасне:
Сніжинки чи гірлянди, не сиди.
Поглянь у небо, там буває ясно…
Та просто на прогулянку іди»…
Я й так роблю, як ви мені сказали,
Роблю щось дуже гарне на свята…
Щоб ті гіркі думки не обсідали,
Та в голові все дума непроста…
Бо йде війна, на фронті наші діти…
Ми з ними поруч в думах ночі й дні.
Новинам гарним вміємо радіти,
Як небеса і тихі, і ясні.
Якби ж то так… А тихо не буває,
Бо ворог лізе, як страшна мара…
Тож думка про війну не покидає
Бо тій війні скінчитися пора,
Але того закінчення немає,
Світ збайдужів і єдності нема.
А Україна у вогні палає
І накриває землю чорна тьма.
І я звертаюсь у думках до Бога,
Прошу за всіх дітей, що на війні…
Щоб закінчилась їх важка дорога
Й настали дні в нас мирні, чарівні.
Щоб всі живі вернулися додому,
Матусь, дружин і діток обняли.
Пішли на власну стежечку знайому
І у житті щасливими були.