Дощик в шибку постукує тихо,
Темна нічка на землю прийшла.
А у хаті тепленько на втіху,
І у думах багато тепла.
Бо й до року Нового не довго,
Скоро, скоро прилине зима.
Осінь сумно за вікнами човга,
Вже ніде їй прихистку нема.
Та вона відійде поступово,
На поріг гарне свято прийде.
І засяє вогнями чудово,
І казки до дітей приведе.
Під ялинкою будуть пакунки,
Що усім чарівник принесе.
А у них дорогі подарунки —
Найдорожче від серця усе,
Щоб зраділа й відчула людина,
Що вона найрідніша для всіх,
Найпотрібніша в світі, єдина…
Що для неї — всі зорі до ніг…
От з такими думками лягаю,
А за вікнами дощик іде…
Дарувати що буду — не знаю,
Мабуть те, що від серця іде:
Тепле слово, турботу і ласку,
Найцінніше, що в серці ношу.
Як малим, то гарнесеньку казку,
Для дорослих — вірші напишу…