Прокинулась і дякую за ранок,
Що у тумані білому пливе,
Що день новий уже прийшов на ґанок,
А в ньому щастя й радість оживе
І зустрічі відбудуться, можливо,
І сподівання, що давно їх жду.
Бо кожен день прийдешній — справді диво,
Тож з вдячністю я в день новий іду.
І дякую за сонечко і світло,
За квіти, що виблискують в росі.
Хоч осінь вже, а квіти ж як розквітли!
І все навкруг у радості й красі.
То ж дякую за світлу радість — жити,
Стрічати сонце в світанковий час.
За вміння бачити красу, любити
І за любов, що світ несе до нас.