Усе в свій час приходить і минає
Дитинство, юність, молодість — усе!
Весна в природі раптом наступає,
То вітер нам метелицю несе.
То йде удача, то її немає,
То у природі і краса, й тепло…
То раптом чорна смуга наступає
І от краси неначе й не було.
Так і життя, натішитись не встигла,
І ще не все зробила, що могла…
А стежка майже до кінця добігла
І думаєш собі: «А я жила?»
Жила, жила! Й життю своїм раділа,
Боролася й трудилася всі дні!
А скільки тих робіт переробила,
Переспівала чарівні пісні…
Пережила і успіхи й тривоги,
Дітей зростила, що у світ пішли.
Пройшла усі стежинки і дороги…
Тож дякую за роки, що були!