Я вірші слухаю, які читають діти,
І усміхаюсь. Діти чарівні!
Душа бажає їх усіх любити,
Писати вірші хочеться й пісні,
Казки хороші, щоб жили цікаво
Всі милі діти на святій землі.
Щоб гралися і бігали всі жваво,
Й росли в любові, в радості й теплі.
Дивлюсь на них… А в нас війна палає
І чи вони живі, не знаю я…
Печаль і туга груди розтинає,
І пташкою летить душа моя,
Щоб діток цих від болю захистити,
Від смерті врятувати і біди…
Бо їм же тільки жити ще і жити,
Лишити на Землі свої сліди…
І мріяти, сміятися, любити,
Читати вірші і співать пісні…
Учитися, до школи всім ходити,
У дні чудові, радісні, ясні…
Але війна усіх нас обікрала,
Зламала крила, що увись несли…
І мрію світлу в нас вона забрала…
А ми такі щасливі всі були.
Тож вірші наші діточки читали,
І мріяли, училися, росли…
У снах своїх аж до хмарок літали,
Й щасливі з татом — мамою були…