Захоплююсь, милуюсь, бо вражає
Чарівність і краса, та дивина.
А на світанку гарне все буває:
Роса на травах, неба глибина
Й рожеві хмарки, ніжні і тендітні,
Й промінчик, що пробився крізь гілля,
І вітру порухи легкі й привітні,
Й квітуча та пахуча вся Земля.
Дивуюсь цій красі, бо чи ж не диво,
Що казка всюди просто чарівна.
Все зеленіє і цвіте красиво…
Тож насолоджуюся радістю сповна.
І думаю, яке це щастя — жити!
І бачити це диво і красу,
Любити світ, співати і творити…
Босоніж йти, збиваючи росу…
І щиро милуватися красою,
Що нам природа щедро роздає.
Вражатися небес голубизною,
А скільки ще непізнаного є…
А день щораз новеньке щось дарує,
Не можна й погляд відвести, бува…
Природа нас усіх завжди дивує —
Вона творець всього, вона жива…