Живе людина, щось собі планує,
Несуть чарівні мрії в небеса.
Найкраще все в її житті існує:
Любов, надія, радість і краса.
Здається їй — вона господар долі,
Бо досягає у житті свого.
Для неї квітнуть і ромашки в полі
І стільки є чарівного всього!
І неба синь, і сонечко в блакиті,
І вітерець так ніжно повіва,
І маки, і волошки сині в житі
І найтепліші їй звучать слова…
Та от війна ввірвалася до хати
Озлоблена, кривава і страшна…
Й тобі вже треба зовсім небагато —
Лише б життя залишила вона…
Бо це найбільше треба для людини,
Й як є життя, то все ще мрія є.
Надія оживає щохвилини
І кожен вже планує щось своє.
Та є загроза… І звучить тривога,
Тож й атеїст до віри наверта…
Сьогодні в нас усіх важка дорога —
Незвідана, кривава і крута…