Живе людина на Землі
І думає, що вічні люди.
А ми ж на ній такі малі
Й не знаємо, що далі буде.
І скільки б ми не прожили,
А все ж чогось не доробили.
Для чого ми в цей світ прийшли?
Для чого бог дає нам сили?
А чи безсилля шле згори,
Для чого? Є мета у цьому?
Що думай, що не говори,
А роду не дано людському
Пізнати білий світ сповна
Й мету буття свого земного.
Можливо й знатимем, хто зна?
Та ще не відаєм нічого.
Та усвідомлюєм, що все ж
Не вічно на землі живемо.
То ж не хапай собі без меж.
З собою — все не заберемо.
На Землю голими прийшли
І в землю голими підемо.
То ж треба, щоб добро несли...
І як цього ми не збагнемо?