Живе собі на цій землі людина,
Милується красою навкруги.
На жіночці заквітчана хустина,
На хустці поле в квітах, береги…
Усе насправді, як в житті буває,
Це від природи — всі людські знання.
Бо кожен з нас в житті спостерігає,
Навчається, не ходить навмання…
А мудрому природа відкриває
Всі таємниці і знання дає.
Розумний — все з природи добирає,
І в творчість добавляє щось своє.
Так потихеньку творить власне диво,
Плете і шиє, вишиває все.
Виходить і добротно, і красиво…
Людина кожна в світ своє несе.
А разом можуть всі створити казку,
Зробити в світі справжню дивину!
Та поселити на Землі ЛЮБОВ і ЛАСКУ,
І ДОБРІСТЬ, МУДРІСТЬ, а не злу війну…