Земля у Космосі — мала піщинка,
А для людей Земля — це рідний дім.
Бо тут у кожного своя стежинка,
Свій дім і власна доля в нім.
Тут хтось щасливий і життю радіє,
В чиємусь серці туга, темінь, біль…
Хтось від любові й радості ясніє,
А от на нас — ракети звідусіль
І смерть збирає душі у торбину
Підряд усі, їй не важливо вік.
Із-під завалів неживу дитину,
Когось з постелі, де затихнув крик…
Це в Україні… В нас війна триває
І мати в розпачі, бо син в бою поліг…
Вона його востаннє обнімає,
А він би жити дуже гарно міг…
В Америці дітей цілує мати,
На ніч вкладає у щасливий сон…
А в нас сирітку нікому обняти
І страх холодний лізе до вікон.
Когось татусь веде на каруселі
Чи вчить в ставку рибалити дідусь…
А в нас немає міст і сіл, оселі…
Й здоров’я не прибавилось комусь…
Десь на курортах веселяться люди,
Співають найчарівніших пісень…
Де мир — там щастя й радісно повсюди,
А в нас чорніший ночі кожен день.
Бо в нас війна, біда та смерть, руїни…
А від пожеж висить постійно смог.
У нас в серцях любов до України
Й допомогти нам може лише Бог…