Життя — це люди, погляди, розмови,
Присутність і турбота... Все, як слід…
Ще усмішка чарівна, веселкова…
Тоді з душі зника холодний лід.
Все це потрібно, щоб людині жити,
І знати, що потрібний ти комусь.
Усім нам треба вірити, любити,
Й підтримку мати у житті якусь.
Хоч іноді почути добре слово,
Дзвінок від когось, ну, хоч раз на день…
Тоді життя заграє веселково,
В душі озвуться тисячі пісень…
І світ навколо раптом посвітліє,
Всі сумніви та болі відійдуть.
І з’явиться в людській душі надія…
Життя людського, мабуть, в тому й суть,
Щоб бути між людьми у кожну пору,
Активно проживати кожну мить.
І підніматись іноді угору,
Тоді якраз, коли душа ятрить…
Саме тоді, як суть усе втрачає,
І робиться безликим білий світ.
Тоді і слово вгору підіймає,
І небо посилає всім привіт…