Життя непередбачуване часто,
Плануєш, сподіваєшся на щось.
Як все збувається, тоді так класно,
Надієшся, що помагає хтось.
Якась небесна сила помагає,
Чи то ти сам розумний до без меж.
Та долі власної таки ніхто не знає,
Бо дещо не збувається усе ж...
І шкереберть летять твої всі плани,
Як на льоту вривається життя.
Це долі владної бурхливі стани...
Й не розбереш нічого до пуття.
І що ті плани, й гарні сподівання,
Як доля, мабуть, в кожного з нас є.
І проти долі марні намагання...
То ж кажуть люди: «Кожному своє».
Якби ми знали, що на нас чекає,
То, може, крок зробили б в інший бік.
Та долі власної ніхто не знає,
Тому то й планувати кожен звик.