Життя прожити кожен сам повинен,
Ніхто за нас його не проживе.
І в помилках твоїх ніхто не винен,
А квітку щастя кожен сам зірве.
Так само, як дорогу й власну долю,
Ніхто готову нам не піднесе.
Тож стежечка твоя в житейськім полі…
Жалі і радощі — це лиш твої і все.
Усе самому треба здобувати
Та думати, і до мети іти.
Про мудрість й доброту не забувати,
Й себе самого у житті знайти.
Ніхто не каже, що це легко й просто,
Прожити вік — не поле перейти…
А труднощі в нас по духовнім зросту,
Тому душею треба всім рости,
Щоб негаразди всі перебороти
Й не впасти від безсилля на путі.
Бувають дуже різні повороти
Й безвихідь, кут глухий в житті…
Тож треба з честю вийти і не впасти,
Та далі жити, бо життя — одне…
Та не зміліти, і не занепасти,
Бо що прийшло, воно завжди мине…
Без боротьби ніколи не буває,
У ній міцніє сила і душа.
Життя за легкодухість не прощає
Й без боротьби не варте ні гроша.