В сім’ї дитина — це велике диво,
Бо це любов до самозабуття.
Дитина є і ти живеш щасливо,
Хоч і складніше стало те життя…
Бо є турбота, клопоти, безсоння,
Робота вічна… Але є дитя!
І ти тепер людина всестороння,
Передбачати мусиш майбуття,
Щоб вивести своє дитя у люди
І щоб воно людиною було.
Який ти сам, таке й дитятко буде.
Йому ж потрібні ласка і тепло,
І посмішка, та затишок, і тиша,
Пісні найкращі і земна краса,
І розуміння, як це вітер дише…
Казки чарівні й різні чудеса,
Робота, творчість, радість, дисципліна,
Любов, привітність, щирість, доброта.
Дитина світ збагнути цей повинна,
Тож для батьків робота — непроста.
Життя сімейне — це не забаганка,
Це труд великий, праця без кінця.
За всіх турбота зранку до світанку,
Частенько розтривожені серця
За все на світі: як дітей зростити,
Як виховати й захистити їх…
І як на хліб насущний заробити,
Терпимим бути й радісним до всіх.