Життя таке, яким його зробили…
Самі для себе, люди. Ми самі.
Чи світ довкола себе засмітили,
Чи рідний край відстояли грудьми.
Чи джерельце розчистили дрібненьке,
Любов, як сонце, в серці пронесли…
Дитя притисли до грудей маленьке,
Або себе не так, як слід, вели…
То ж як постелиш, так і будеш спати,
Що в світ пошлеш, те вернеться тобі.
Не можна що завгодно витворяти
І в ненависті жити та злобі.
А потім, як завжди, в скрутну хвилину,
Питати в неба: « І за що це все?»
А небо так наказує людину —
Все, що послав, воно назад несе.
Хоч не відразу, але повертає.
Добро добром вертається завжди.
А все погане теж не пропадає,
Назад поверне горами біди…
То ж у душі ви сонце щире майте,
Ідіть з добром у свій життєвий сад.
Слова й думки хороші посилайте,
Бо все-усе повернеться назад.