Життя цікаве — це дарунок долі!
Воно складне і лише раз дано.
І це твоя стежиночка у полі,
Пройти її потрібно все одно…
Хоч і буває важко до нестями,
Й тебе довкіл оточує пітьма…
І хочеться скоріш піти від мами,
А сонце враз схолонуло — зима…
Й не радує, не кличе вдаль нічого,
Все осоружне, все німе й чуже…
А хочеться незвичного, різкого.
Невже і далі буде так, невже?
А он же хтось сміється і радіє,
Йому і весело, і мрія в нього є…
На нього песимізм й печаль не діє,
На думці в нього інше, щось своє.
Чого то так? Чого так важко жити?
Чого все втратило чарівні кольори?
Де щастя віднайти? Кого просити?
Невже керує нами хтось згори?
А щастя зовсім поруч, так близенько,
На відстані руки — й воно твоє!
Це шахи, книжка, справа для серденька,
Це спорт, робота, ще змагання є,
І власне хобі, що нема ні в кого,
Плетіння гарне, вишивка, шиття,
Ще гори, ліс. Є небо і дорога…
І в тебе є прекрасне майбуття!
Тому себе перебороти варто,
Хоч це не легко, та ЛЮДИНА ти!
Тож не роби дурниць, бо то не жарти,
А пересиль себе, йди до мети!
Бо все проходить і усе минає:
Події, настрій, погляди… Усе!
Але життя назад не повертає,
Воно усіх завжди вперед несе.