Наш час і так летить несамовито,
А ми ще й підганяємо його.
Жаліємось на зимоньку сердито,
Тепла скоріше хочемо й всього,
Що радує і серце звеселяє,
Що насолоду й щастя нам несе.
Нас кожен раз в житті щось підганяє,
Тож хочемо скоріш пізнати все.
А треба жити тихо й рівномірно,
Бо все в свій час приходить у житті.
Все не хватати скопом, а помірно…
По двох стежках не можна зразу йти.
Тож час не треба зовсім підганяти,
Він й так летить неначе та стріла.
Життя щасливо треба проживати!
Щоб вже не сумніватись — чи жила?