Життя — театр, а люди в нім — актори,
Так хтось сказав і підхопили всі.
Тож роль свою виконують мажори,
Безхатченки і ті, хто у красі
І в щасті завжди, і дорослі, й діти,
І в кого дні безрадісні й сумні…
Хто жити може в щасті і радіти,
І ті, хто на нулю, хто на війні…
І от кому які дістались ролі —
Це запитання дуже непросте…
Ми вибрали? Чи забаганка долі?
Хто може дати відповідь на те?
Ми вибираєм… А чи всім вдається
Успішним бути? Ой, мабуть, що ні…
Хоч сонечко однаково сміється
Для всіх людей: тобі, йому, мені…
Та долі наші дуже-дуже різні,
І двох однакових, мабуть, нема.
Для когось всюди бурі, смерчі грізні
І холод лютий, і в душі зима.
А комусь скрізь удача випадає,
І гарні карти падають у грі…
Як досягти мети, хіба хтось знає,
Звертатись до якої нам зорі?
Ніхто не зна, хоч є всього багато,
Що нас до щастя може привести.
Але як доля оминає хату,
Наблизитись так важко до мети.