Життя — це дивина! Воно чудове!
Тим більше, що людині раз дано...
Воно буває світле, веселкове
Та й хмарить іноді, а все одно!
Життя прекрасне, що тут ще додати?
У нім ми відчуваємо себе...
Уміємо любити і кохати,
І дивимося в небо голубе...
І бачимо цю дивовижну казку,
Світанки серпанкові у росі...
І відчуваємо тепло і ласку,
Й живемо всі у радісній красі,
Та й навіть звикли до краси земної,
І часто не цінуємо її...
Не відчуваємо весни п’янкої
І як у ній співають солов’ї...
Так-так! На жаль. А це потрібно чути
І бачити квіткові кольори.
І мріями у небеса гайнути,
Підняти іноді голівку догори,
У синь небесну, де безмежна воля,
Летіти з вітром... Хай удаль несе...
Між маками лягти посеред поля
Й подякувати Богові за все!