Життя — це за́гадка, її не розгадати.
Живеш яко́сь. А правильно, чи ні?
Ніхто не знає. Та і як це взнати…
Аби діла та помисли ясні,
Та й добре. Може в тому сила
І правда, зміст всього життя.
І як би доля нами не крутила —
Є каяття, немає вороття…
Неспинний час, його не підкорити,
Назад не повернути навіть мить…
То ж мусиш думати, як в світі жити,
Як мислити, робити, говорить…
Бо ж і думки, й слова матеріальні,
То ж треба в світ добро нести завжди.
Хай помисли й не будуть геніальні —
Аби у них ні злості, ні біди.
То й добре. Бо в гармонії прожити
Не так вже й просто у складний наш час.
Любов’ю треба серце напоїти,
І щоб вона вела в дорозі нас.