Життя, життя… Воно таке цікаве…
Красою манить, радістю зове.
Запрошує, підморгує лукаво…
І кожен раз незвідане й нове.
Його ж не можна наперед пізнати,
Лиш сподіватись треба та й усе
І мріяти, й здійнятися крилато
І хай воно тебе удаль несе.
Та, щоб не занесло в далекі далі,
То треба думати, трудитися завжди.
То буде щастя, радість без печалі,
А як бездумно йти, то жди біди…
Таке життя… І так прекрасно жити,
Навколо стільки щастя і краси!
Тож можна мріяти, кохати і творити,
І чути радісні пташині голоси.
Траві зеленій, квіточкам радіти
І відчувати дотики легкі.
У синь небесну, чарівну летіти,
І аромати там знайти п’янкі…
Життя чарівне і воно казкове,
Життя — це щастя на святій Землі.
Воно барвисте, радісне, чудове.
Лети до світла, не сиди в імлі…